Продовженням циклу «Пластика міфу» (кінець 80-х – 90-ті роки) став більш пізній цикл «Виміри прекрасного».
Заглиблення в стародавні міфології, в колективне несвідоме та сенси, що знаходяться у сховищі образів та символів цілого людства протягом його історії, приводить до появи (матеріалізації) серії образів – від української Лади та шумерської Інанни, до єгипетської Хатор та грецької Афродіти. Вони відроджуються в ательє художника як сучасні інтерпретації архетипного міфу про Велику Богиню, згодом Богиню Кохання. Ще одна серія робіт підводить нас до таємниці біблійної міфології Єви та забороненого плоду. Ідея Музи в однойменному циклі відштовхується від давньогрецьких ідей натхнення і творчості і втілюється як уособлення творчості митців, що надихали Ігоря і мали вплив на цілі епохи. Художник використовує значущі символічні деталі, виразні силуети, контрастні фактури та вишукані лінії, щоб відобразити надприродну та магічну суть своїх образів.