Журнал Collect Art
Інтерв’ю з Ігорем Гречаником
У ваших роботах часто досліджуються теми, що ґрунтуються на езотеричних доктринах і стародавній міфології. Як ці впливи формують ваш творчий процес і як ви обираєте, які символи включити у свої скульптури?
Потрібно налаштуватися на певну хвилю енергії перед створенням скульптури. Ця хвиля енергії приходить і надихає мене на створення нової концепції (твору). Це дозволяє мені втілити в роботі не лише свої ідеї, а й більш глибокі, універсальні енергії.
Наш світ переповнений сенсами, змістами, символами і вони весь час стукають в двері свідомості людини. Скорше символи обирають твір мистецтва, через який вони проявляються і попадають в поле зору митця.
Ви описуєте свій підхід як «відкриту форму», що дозволяє багаторівневу інтерпретацію. Як ви запрошуєте глядачів до активної участі у створенні нових смислів ваших творів?
В свої творчі роботи я закладаю декілька рівнів сприйняття, вони як сходи, які залучають глядача до взаємодії: перший – візуальний, більш формальний, другий – коли за формальними з’являються духовні змісти, він більш відсторонений, направлений на переосмислення візуального образу, третій – рівень, де вже розкривається простір для стимуляції фантазії глядача. Створюється цілий лабіринт сенсів, і емоційний заряд твору як нитка Аріадни приводить глядача в простір, де глядач залишається один на один із собою, що дає йому можливість для нового погляду на себе і світ через моє мистецтво.
Ваші прозорі скульптури поєднують тверді фрагменти зі світлом і повітрям, кидаючи виклик звичайним уявленням про масу та форму. Чи можете ви пояснити роль порожнечі у вашій роботі, і як вона сприяє сприйняттю глядача?
Лінії окреслюють межі пустот, які насправді є не пустотами, а об’ємами енергії. Ці пустоти також є просторовими пастками для зовнішніх енергій.
Коли глядачі підходять до моїх робіт, я сподіваюся, що вони відчувають певну енергію, яка виходить з цих “прогалин”. Це не просто відсутність матеріалу, а можливість для глядача заповнити ці прогалини своїми переживаннями та думками.
Проміжки та цезури у ваших монолітних скульптурах, здається, служать точками взаємодії між твором мистецтва та глядачем. Яку роль, на вашу думку, відіграють ці відкриття у формуванні емоційного чи інтелектуального досвіду ваших творів?
Я відчуваю ці прогалині і цезури в своїх скульптурах як щілини поміж світами, як зупинки. Ці пустоти – як прогалини в нашому світі, через які інший світ духу дивиться на нас.
Це також може бути метафорою для нашого власного сприйняття реальності, де ми намагаємося знайти сенс у тому, що здається порожнім або невизначеним.
Ви зазначили, що ваша місія як художника – вивільнити духовну енергію та розкрити потенціал глядача. Як ви підходите до втілення цієї місії в матеріальну форму через ваші скульптури?
Мистецтво не тільки відображає реальність; це також створює простір для взаємодії з іншими вимірами або станами буття. Я вважаю, що кожна скульптура – це не просто предмет мистецтва, а енергетичний портал, створений художником між нашим світом та іншими невідомими світами.
Через споглядання та зосереджену увагу на творі мистецтва глядач вступає з ним у невербальний, безпосередній контакт. Цей зв’язок дозволяє глядачеві відчути енергетику далекого всесвіту. Моя роль у цьому процесі — наповнити твір енергією та змістом, зробити його композиційно цікавим та емоційно насиченим. Він має привертати увагу та залучати глядача до енергетичної хвилі, яка переносить його у простір для самовираження, роздумів та емоційного збагачення.
Художник повинен мати добре розвинений внутрішній світ, щоб його повідомлення мали значення.
Ця концепція спонукає мене досліджувати зв’язки між енергією, самосвідомістю і всесвітом. Я вважаю, що кожна робота є частиною більшого цілого, і моя задача — виявити ці зв’язки і пройти ними як мандрівник шляхами всесвіту. Митець – елемент всесвіту, який всесвіт генерує для власного самопізнання.
Використання світла та прозорості створює динамічну взаємодію між твором мистецтва та навколишнім простором. Як ви підходите до зв’язку між вашими скульптурами та середовищем, у якому вони демонструються?
Коли в скульптурі створюють елементи прозорості або спеціального освітлення, це вже передбачає взаємодію з простором. Вони готуються до цієї взаємодії в процесі створення. Приміщення, в якому вони виставлені, може бути різним. Воно може бути більш активним, агресивним або більш стриманим, відкритим до активної взаємодії або до зосередженого споглядання та рефлексії.
У кожному з цих різних просторів моя скульптура розкриває себе різними способами. Це як мелодія, яку можна виконувати в різних стилях — класиці, рокі чи джазі. Це вже аранжування ідеї, основної концепції, яку несе в собі кожна робота.
Простір видно крізь твір мистецтва, а твір мистецтва накладається на навколишній простір. Ця колаборація створює новий твір. Цей твір проникає в оточуючий простір, розтікаючись в ньому і охоплюючи його, а простір входить в скульптуру, починаючи жити новим життям, отримуючи нові можливості самовираження в ній.
Ваше мистецтво часто поєднує реалістичні елементи з сучасними концепціями, створюючи нові візуальні враження. Як ви досягаєте балансу між цими протилежними силами у ваших скульптурах?
Ці поєднання повинні бути несподіваними, щоб зруйнувати традиційні шаблони сприйняття. Вони підкреслюють обмеженість та штучність умовних розподілів в житті та мистецтві на стилі, напрямки, створені людьми для спрощення сприйняття навколишнього світу. Ці спрощення часто викреслюють найважливіші моменти з нашого буття. І несподіваними підходами і поєднаннями я фокусую увагу саме на нових змістах, які можуть мати коріння в минулому або сьогоденні, але спрямовані в майбутнє. І це спонукає глядача до глибшого аналізу і власних відкриттів.
Баланс між реалістичним і сучасним у моїй творчості — це не лише формальний аспект, а скоріше філософський. Звернення в моїй творчості до історії мистецтв, елементи та традиції реалізму, дають можливість глядачу відчути знайомі переживання, а ті, що виходить за межі реалізму, пропонують нові змісти, спонукають глядача до глибшого аналізу. Ці елементи самостійно знаходять своє місце в скульптурах під час процесу творення.
Як лауреат кількох престижних премій і творець монументальних громадських робіт, як ви бачите, що ваші масштабні твори сприяють громадському простору та ширшому культурному обговоренню?
Я вважаю, що великі роботи можуть стати важливими культурними символами, які об’єднують громаду.
Скульптурні втілення видатних діячів, які я насичую метафорами, алегоричними підходами, не лише вшановують їх, але й слугують важливими символами, які формують колективну пам’ять і національну ідентичність. Вони стають місцями зустрічі, дискусій та рефлексії.
Взагалі великі роботи примушують людину зупинитись в громадському просторі, вони збирають, зосереджують його увагу, розсіяну по відкритому простору в усіх напрямках, на тих питаннях і меседжах, які вони несуть, спонукають замислитись над сенсами нашого існування в нашому просторі.
Ви описуєте глядача як співтворця майбутнього через його взаємодію з вашим мистецтвом. Як ви бачите, як розвиватиметься ваша робота, щоб продовжувати залучати глядачів до цього спільного процесу створення сенсу?
Я бачу своє мистецтво і мистецтво взагалі як процес, який розвивається.
Основний напрямок для мене – змістовний та емоційний. Якщо глядач захоплений твором мистецтва емоційно, якщо твір доносить до нього свій змістовний меседж, цей художній образ стане його співрозмовником на тривалий час.
Крім того, я хочу використовувати сучасні технології, щоб глядачі могли взаємодіяти з моїми роботами по новому. Вже зараз я роблю відео анімації та серії цифрового живопису на базі моїх скульптурних образів, які розгортають образ в часі, додають нові грані сенсів.
https://ru.scribd.com/document/782831782/Sculpture-More
Ігор Гречаник здобув визнання за свою унікальну здатність надавати форму невизначеному та проекціювати колективне несвідоме у своїх творах. Його мистецтво глибоко корениться в езотеричних доктринах та античній міфології, що дозволяє йому відкривати внутрішні, містичні елементи своїх скульптур. Його роботи несуть виражений символізм.
У своїй творчості Гречаник використовує концепцію “відкритої форми”, що пропонує багатозначність і багатошаровість трактувань. Самі твори, як правило, містять декілька рівнів змісту, і цим стимулюють глядача до активної участі у створення нових сенсів.
Гречаник демонструє високий рівень художньої майстерності, експериментує з формою та простором у своїх творах, створюючи нові візуальні враження, поєднує реалістичні елементи з сучасними концепціями, в результаті чого народжуються унікальні образи.
В цільних скульптурах Гречаника форма передається як єдине концентроване відчуття митця, іноді в них присутня певна монументальність. Хоча навіть цільні скульптури часто мають відкритою одну із сторін, проміжки, цезури, розриви форми, демонструючи тяжіння до діалогу з простором та глядачем. Ці проміжки і цезури стають місцем, де глядач може проекціювати свої думки та емоції, перетворюючи статичний об’єкт на динамічний процес взаємодії. Транспарентні скульптури Гречаника та їх комбінації з цільними смисловими фрагментами – каркасні форми, наповнені повітрям і світлом – відкидають звичні уявлення про масивність, відкриваючи нові перспективи сприйняття. Пустота всередині цих форм не є просто відсутністю матеріального — вона наповнена складною мережею орієнтирів, які ведуть до нових сенсів.. Взаємодія зі світлом і простором дозволяє їм ніби розпадатися на багатогранні елементи. Цей процес нагадує розгортання складної палітри відчуттів і сенсів, які, наче атоми, формують багатошарову структуру твору. Таким чином, транспарентні скульптури запрошують глядача зануритися у глибину їхньої енергетичної сутності, де кожен елемент взаємодіє з навколишнім світом, створюючи нові значення і враження.
Ігор Гречаник закінчив Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури в Києві. Провів численні виставки в Україні та за кордоном, в тому числі сольні проекти в музеях та галереях, неодноразово брав участь в арт ярмарках та художніх фестивалях по всьому світу. Його роботи широко зберігаються в приватних та музейних колекціях України та світу. Він є лауреатом престижних українських та міжнародних нагород, творцем низки монументальних публічних робіт.
Мистецтво – це шлях нескінченності крізь наш світ, світ людей. Митець, що йде цим шляхом, діє як інструмент Всесвіту в його самоусвідомленні.
Місія художника полягає у звільненні духовної енергії людини з шаблону усталеного сприйняття. Вивільнена енергія вільно розтікається Всесвітом, пізнаючи його. В результаті спілкування з мистецтвом, з художником розкривається потенціал людини, глядач отримує можливість доторкнутися до самого джерела творчості, збагатившись новим духовним досвідом світу мистецтва.
Своїм мистецтвом я створюю перспективу енергії, щоб структурувати навколишній суворий хаос та будувати гуманітарний простір, спрямований у майбутнє. В цьому процесі я намагаюсь вловити невидиму внутрішню сутність явищ і відчуттів, накидаючи на них видиму текстуру як сіть. Взаємодіючі з проявленим образом своєю увагою, інтерпретуючі його, глядачі стають співтворцями майбутнього.
